Палацові та садибно-паркові ансамблі Лівобережжя і Слобожанщини 1770-1830-х рр..

В архітектурі палацово-паркових ансамблів 1770-1830-х рр., споруджених у маєтностях козацьких старшинських родів, домінує класицистичний стиль. Авторами проектів виступали європейські архітектори, частина з яких відтепер прибувала з Російської імперії.

У резиденційному будівництві Лівобережної України наприкінці ХІХ ст. утверджується стилістика класицизму. Перебудови провадилися у маєтках, що належали родам із середовища козацької старшини — чи не найбільш показовою у цьому сенсі є садиба Лизогубів у смт. Седнів (Чернігівська обл.), ансамбль якої складають церква і кам’яниця 1690-х рр., парк, закладений у XVII ст. і палац, споруджений на початку ХІХ ст. Архітектура окремих садиб демонструє перехідний етап від класицизуючого бароко до власне класицизму, як от у палаці маєтку Муравйових-Апостолів у с. Хомутець (Полтавська обл., 1770-і рр., перебудований у 1800-х рр.), де барокові ремінісценції знаходять вияв у розбудованих прямокутних баштах флігелів і рядах криволінійних фронтонів з вікнами мансардного поверху.

Впливи стилістики попередньої доби помітні й у формах фронтону над портиком головного фасаду палацу садиби графа Рум’янцева-Задунайського у Качанівці (Чернігівська обл., 1770-ті рр., проект арх. Карла Бланка, буд. Максим Мосціпанов). Ансамбль цієї резиденції, однієї з небагатьох збережених до нашого часу, доповнювали новими спорудами до кінця ХІХ ст., тому у них відображено не лише особливості різних етапів розвитку класицизму, але й стилістику історизму. Зі сторони в’їзної брами палац має П-подібну композицію із двома флігелями, що під прямим кутом примикають до будівлі палацу, утворюючи курдонер. Обидва фасади мають високі колонні портики з лоджіями на другому ярусі, фронтон головного фасаду декорований ліпниною, статуарною пластикою, кам’яними вазонами і парапетом з балюстрадою. Портик зі сторони саду увінчує великий трикутний фронтон, а фасад завершено двома ризалітами, кожен з яких на рівні першого поверху оточений колонадою, що підтримує прямокутну терасу. Центральна вісь палацу акцентована півсферичним куполом на високому рустованому барабані з круглими вікнами — ця надбудова, щоправда, з’явилася після 1824 р., коли власниками маєтку став український дворянин і меценат Григорій Тарновський.

Як і на Волині та Галичині, на Лівобережжі та Слобожанщині поширення набуває напрямок палладіанства, до якого зверталися навіть у період зрілого класицизму. Підтвердженням цього є палац Галаганів у смт. Дігтярі (Чернігівська обл., 1825-1832 рр.), де чітко візуалізовано градацію об’ємів по висоті від центрального корпусу палацу і закритих галерей-переходів до бічних флігелів, як і збудований раніше палац садиби Кочубеїв у смт. Диканька (Полтавська обл., 1800-1803 рр., арх. Дж. Кваренгі, зруйнований у 1918 р.).

Серед ранніх зразків палладіанства можна назвати палац графа Завадовського в Ляличах на Чернігівщині (тепер Брянська обл. Росії, 1780-1790-і рр., арх. Джакомо Кваренгі, зруйнований). Тут також головний корпус палацу — двоповерховий з мезоніном — є значно вищим за обидва флігелі, сполучені з палацом за допомогою округло вигнутих галерей-переходів з відкритими аркадами. На архівних світлинах початку ХХ ст. зафіксовано багате внутрішнє оздоблення залів розписами і ліпниною. Ансамбль садиби включав будинок літнього палацу, т. зв. «Храм вдячності», що являв собою ротонду зі статуєю благодійника Завадовського — графа Петра Рум’янцева-Задунайського, а також церкву св. Катерини — хрестово-купольний храм з восьмиколонним портиком і симетричними відкритими колонадами, що ведуть до двох дзвіниць.

Зовсім по іншому потрактовано засади палладіанства у палаці гетьмана Кирила Розумовського в Батурині (1799-1803 рр., арх. Чарльз Кемерон). Триповерхова будівля палацу з двома напівкруглими, перекритими півсферичними куполами ротондами по боках у плані наближена до куба. Монументальності їй надає оздоблений рустуванням перший поверх, що має вигляд масивного цоколя, на якому підіймаються наступні яруси палацу. Цей контраст підсилюють гладкі стіни другого і третього поверхів, з півколонами іонійського ордеру на округлих виступах. Над восьмиколонним портиком головного фасаду, на рівні парадних залів piano nobile влаштовано терасу з балюстрадою. Гаданим прототипом для палацу вважають спроектовану Андреа Палладіо віллу Ротонда (поч. 1567 р.) біля італійського міста Віченца.