Велика пожежа у Львові 1527 р. та її вплив на розвиток житлової архітектури XVI ─ початку XVII ст.

Зміни в розвитку житлової архітектури XVI ─ початку XVII ст. були зумовлені кількома факторами: І. пожежа 1527 р. практично вщент знищила дерев’яний готичний Львів й міське управління видало розпорядження будувати житла тільки з твердого матеріалу; ІІ. поширення на українських землях нових стилістичних віянь Ренесансу завдяки освіченим магнатам та міщанству; ІІІ. переосмислення західноєвропейських впливів на ґрунті місцевих традицій.

Одна з найбільших пожеж, яка знищила майже весь Львів, сталася 3 червня 1527 р. Спалахнула броварня, і вітер розніс вогонь на два боки на висушені спекою дахи. Вогонь охопив Пекарську, Краківську, Вірменську, Замкову, Шевську і Галицьку вулиці. Вітер підхопив палаючу головешку з вежі над Краківською брамою і заніс вогонь на Високий замок і далі на Знесіння. Аби зменшити полум’я, гармати з мурів та веж нищили верхні поверхи та дерев’яні частини будівель, тому залишки давнішої забудови рідко сягають понад перший поверх. Згоріло майже все місто за винятком Ратуші, міської вежі та монастиря францисканців.

Впродовж тривалого часу будинки Львова були дерев’яними або фахверковими (подвійний дерев’яний каркас заповнювали камінням або цеглою), спорудженими в готичному стилі. Дахи були гонтові, а пізніше ─ черепичні. У XIV ─ першій половині XVI ст. всі будинки були одноповерховими. Понят¬тя «поверх» з’явилося лише в епоху Ренесансу. До цього часу чітке розмежування будинку в горизонтальній площині на однакових рів¬нях було невідоме. Кожний великий середньовічний будинок був лабіринтом прибудов, ходів, переходів, які з’єднували частини будинку, розташовані на різних рівнях.

Після Великої пожежі, 1540 р. Рада міста заборонила дерев’яне будівництво у середмісті. На жаль, цієї постанови не завжди дотримувались. Значна частина будинків, особливо у єврейській дільниці, як і раніше, будувалася з дерева, що аж ніяк не сприяло протипожежній безпеці. І все ж наприкінці XVI ст. більшість будинків середмістя була кам’яною. Відновлювали місто майстри готичної епохи. Пізньоренесансні споруди середмістя належать щойно до останніх десятиліть століття, проте як кінець готики, так і початок Ренесансу мало засвідчені конкретними будівлями.

Об'ємно-планувальна структура житлових будинків остаточно склалася в епоху Ренесансу. Типовий будинок XVI ─ XVII ст., як правило, розташовувався на ділянці завдовжки бл. 43 м та завширшки 8-10 м. Зазвичай будинок належав одній родині, деякі його приміщення здавалися в оренду. Передню частину ділянки займав головний корпус глибиною 20-25 м, за яким знаходилося подвір’я, завдовжки 10-15 м. Задню частину ділянки займав флігель, що спочатку використовувався як сарай чи стайня, а потім перетворився на невелику квартиру або кухню. Подвір’я в глибині кварталу утворювали незабудовану смугу, розділену межовими стінами, на них кріпилися галереї-балкони, що з’єднували головний будинок і флігель. Конструктивні кронштейни під балконами часто оформляли художнім різьбленням. У деяких випадках головний будинок і флігель з’єднували за допомогою відкритих аркад.

палаццо Бандінеллі
Перший поверх палаццо Бандінеллі, 2018 р.

Головний корпус будинку, як правило, мав трирядне розташування приміщень в глибину. На верхніх поверхах з боку вулиці та двору було по дві кімнати ─ одновіконна та двовіконна, в темних приміщеннях по центру будинку розміщувалися сходи, кухні, алькови та інші допоміжні приміщення. На першому поверсі, перекритому склепіннями, знаходилися сіни, з’єднані з двором вузьким проходом, приміщення контори, магазину чи майстерні (залежно від роду занять власника), сходи та тильна двовіконна світлиця, часто перекрита дерев’яною стелею на різьблених дерев’яних балках.

Львів
Найдавніший у Львові ренесансний портал, 2018 р.

Для ренесансних житлових будинків Львова характерним є асиметричне розташування віконних та дверних прорізів на фасаді, що відповідало внутрішньому розплануванню. Акцентом вирішення фасаду був багато оздоблений портал. Також фасад досить часто прикрашали скульптурою. Широко застосовували портали з півциркульним завершенням, оздобленим профільованим чи рустованим архівольтом, інколи з різьбленими замковими каменями. Найдавніший у Львові ренесансний портал знаходить на будинку по вул. Вірменській, 20. Портал датують 1550-и рр., його авторство приписують Петру Італійцю з Лугано. Портал складається з широкої приземкуватої арки, фланкованої двома колонами іонічного ордеру й розвиненого антаблемента.

палаццо Бандінеллі
Палаццо Бандінеллі у Львові

Ордер в архітектурі XVI ─ початку XVII застосовували досить рідко, проте поширеною була побудова композиції фасаду на основі властивих ордеру пропорційних співвідношень. Для оздоблення фасадів широко застосовували складні карнизи та аттики, міжповерхові членування, наріжні пілястри, руст, різьблене обрамлення вікон та дверей. Кам’яна різьба фасадів часто синтезувала ренесансні орнаментальні мотиви з місцевими варіантами декору. Важливе значення мала поліхромія фасадів.

палаццо Бандінеллі
Інтер'єр другого поверху палаццо Бандінеллі

Інтер’єри камяниць оздоблювали не менш розкішно, як фасади. Приміщення нижніх поверхів перекривали хрестовим склепіння з профільованими, різьбленими нервюрами. У приміщеннях верхніх поверхів стелі робили дерев’яними, зі сволоками, прикрашеними різьбленими магічними знаками, що мали захищати від блискавок та пожеж. Велику увагу приділяли оформленню віконних прорізів: скоси і міжвіконні стовпи робили з білого каменю й повністю вкривали білокам’яною різьбою.

палаццо Бандінеллі
Інтер'єр другого поверху палаццо Бандінеллі

Меблі (столи, стільці, довгі скрині) були солідними, важкими, здебільшого дубовими, пишно оздобленими різьбленням. У скринях зберігали білизну, водночас вони слугували лавами. Столи застеляли скатертинами з коштовних східних тканин або килимами. Спеціальними покривалами вкривали лавки і підвіконня. Стільці свідчили про багатство господаря, були дуже гар¬ними, дорогими, проте мали невигідну конструкцію. Іноді м’які стільці оббивали курдибаном ─ особливим сортом шкіри, позолоченої та розфарбованої, прикрашеної тисненими візерунками. У великих шафах стояв посуд (переважно олов’яний, рідше срібний; скляний або кришталевий; у найбагатших траплялись фарфорові чашечки, превезені з Китаю).

палаццо Бандінеллі
Інтер'єр другого поверху палаццо Бандінеллі

На камінах або на столах ставили годинники. Час вони показували не дуже точно. Головним їх завданням було зайвий раз підкреслити заможність власника. На стінах висіли картини і портрети. У Львові надавали перевагу італійському та голландському живопису. Картини згадуються в кожно¬му заповіті заможного міщанина. Так само, як і книги. Їх у Львові любили і шанували. Бібліотеки в кілька десятків, а то й сотень томів рідкістю не були.

Більшість камяниць XVI ─ початку XVII ст. дійшли до нас значно перебудовані, з повністю зміненим внутрішнім плануванням. Фрагменти ренесансних впливів (кам’яне різьблення порталів, оформлення віконних прорізів, руст, дерев’яні різьблені стелі тощо) у житловій архітектурі засвідчують формування міської культури, що синтезували західноєвропейські стильові впливи з місцевими традиціями.

Джерела:

Архітектура Львова: Час і стилі. XIII ─ XXI ст. / Упорядник і науковий редактор Ю. Бірюльов. ─ Львів: Центр Європи, 2008. ─ 720 с., 1396 іл.

Вуйцик В., Липка Р. Зустріч зі Львовом: Путівник. ─ Львів: Каменяр, 1987. ─ 175 с., іл.

Вуйцик В. Львівський історико-архітектурний заповідник: Екскурсія по місту. ─ Львів: Каменяр, 1979. ─ 128 с., іл.

Історія Львова: у 3 т. Т 1: 1256─1772 рр. / Редколегія Я. Ісаєвич, М. Литвин, Ф. Стеблій. ─ Львів: Центр Європи, 2006. ─ 296 с., іл.

Липка Р. Взаємовпливи різних культур в архітектурі Львова XIII ─ поч. XX ст. / Архітектурний вісник. ─ № 2-3 (3-4), 1997. ─ Львів, 1997. ─ С. 16-21.

Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. ─ Львів: Світ, 2002. ─ 271 с., іл.

Мельник І. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. ─ Львів: Центр Європи, 2008. ─ 384 с., 330 іл.

Повернутись назад