Архітектурний ансамбль Успенської церкви у Львові

Архітектура Львова другої половини XVI ─ початку XVII ст. виразно демонструє дві тенденції: І. представлена в будинках магнатів і міщан та католицьких храмах слідує формам італійського та північного Ренесансу; ІІ. представлена у православних храмах демонструє синтез ренесансних та давньоруських традицій. Саме друга тенденція започаткувала виникнення нового суто українського стилю, що яскраво проявився у вирішенні архітектурного ансамблю Успенської церкви у Львові.

Провідна роль у духовному житті Львова XVI ─ XVII ст. належала двом основним спільнотам міста: латинській, в яку входили німці, поляки й прибулі з інших західних країн чужинці, та руській православній, пізніше уніатській, до якої початково входили також вірмени. Поміж цими спільнотами в добу Ренесансу, а згодом і в період бароко, розгорнулося благодатне суперництво щодо поширення нових форм в архітектуру міста.

Ансамбль Успенської церкви з вежею Корнякта
Ансамбль Успенської церкви з вежею Корнякта у Львові

Душею руського міщанства з другої половини XVI ст. було Ставропігійське братство. Вагомою заслугою «материнського» братства (найперше і найбільше з усіх львівських братств) було створення ─ за допомогою багатого мецената, грека за походженням, Константина Корнякта ─ виняткового за своїм вирішенням ренесансного ансамблю Успенської церкви з величною дзвіницею й чудовою каплицею Трьох Святителів.

Успенська церква існувала ще в княжі часи й була спалена 1340 р. під час нападу на Львів військ Казимира ІІІ. Її відбудували в дереві, а 1421 р. вимурували з цегли і каменю. Під час великої пожежі 1527 р. вона згоріла. У 1547─1559 рр. архітектор Петро Італієць збудував нову церкву на кошти молдавського (волоського) господаря Александру Лопушняну та його дружини Руксандри, тому її іноді називають Волоською. Прямокутний силует церкви з контрфорсами й трьома банями був зображений на печатці Ставропігійського братства XVI ст. 1571 р. разом з усією Руською вулицею церква згоріла.

У 1591 р. почалося будівництво останньої, збереженої до нашого часу, церкви, на кошти Ставропігійського братства, молдавських господарів, гетьмана Петра Сагайдачного та російського царя Федора Івановича. Автором проекту був архітектор Павло Римлянин, який керував будівельними роботами до 1598 р., з 1597 р. йому допомагав Войтіх Капінос-старший. Будівництво церкви завершив 1629 р. архітектор Амвросій Прихильний, який, імовірно, вніс зміни до архітектурно-конструктивної частини споруди, підтримавши центральний купол чотирма колонами-підпорами, що розділили інтер’єр на три нави.

Будівля Успенської церкви складається з трьох частин, розташованих на одній осі: прямокутної тринавної головної частини; півкруглої, майже однакової з нею ширини, апсиди; короткого прямокутного бабинця. Церква завершується трьома банями з ліхтарями. Центральна баня спирається на підпружні арки, що підтримуються чотирма колонами тосканського ордеру. В такій планувально-об’ємній структурі можна помітити злиття західної ренесансної і місцевої будівельних традицій. Перша проявилась у базилікальному плануванні та декорі екстер’єру й інтер’єру, друга ─ в купольних завершеннях.

Успенська церква
Успенська церква у Львові

Зовнішні стіни церкви почленовані глухими півциркульними арками, що спираються на масивний цоколь. Простінки аркади прикрашають пілястри тосканського ордеру у відповідності до внутрішнього планування. Віконні прорізи арочної форми з архівольтами. Фасади завершено доричним антаблементом. Поля метопів на фризі заповнено різьбленими сюжетними композиціями на біблійну тематику й декоративними розетками. Споруда вражає пропорційністю, що підкреслює її велично-монументальний лад.

Успенська церква
Інтер'єр Успенської церкви у Львові. Сучасний вигляд

Інтер’єр церкви оздоблено стримано й парадно. Стіни почленовані пілястрами, купол прикрашений кесонами з розетками. У парусах центрального купола розміщені різьблені герби фундаторів церкви. Серед збережених культових пам’яток мистецтва XVII ─ XVIII ст. найціннішими є ікони страсного циклу, що залишились від первісного успенського іконостасу 1630─1638 рр., виконаного талановитими львівськими малярами Федором Сеньковичем та Миколою Петрахновичем. З двадцяти ікон три належать Ф. Сеньковичу, чотирнадцять ─ М. Петрахновичу, інші походять з другої половини XVIII ст. Іконостас сьогодні знаходиться в церкві свв. Косми і Дем’яна в с. Великі Грибовичі біля Львова, куди був проданий 1767 р. Сучасний низький іконостас і вівтар виконали бл. 1773 р. місцеві скульптори Михайло Філевич та Франциск Оленський. Намісні ікони перемалював Мартин Яблонський у середині ХІХ ст. під час реставрації. Тоді ж було оновлено всю церкву й з’єднано її з каплицею. Художню цінність Успенської церкви у 1920-х рр. поповнили шість вітражів, виготовлених за ескізами Петра Холодного-старшого.

Поруч із церквою стоїть вежа, збудована в 1572─1578 рр. за проектом архітектора Петра Барбона і молодого Павла Римлянина. Фінансував будівництво К. Корнякт, тому вежа називається його іменем. Спочатку вона була триярусна, перекрита шатровим дахом (зображення збереглось на братській печатці XVI ст., й використовувалась як дзвіниця, фортечний пост під час облог та спостережний пункт у протипожежних цілях. Після облоги Львова 1672 р. вежу перебудували (була пошкодження внаслідок артилерійського обстрілу) й 1695 р. за проектом архітектора Петра Бебера додали четвертий ярус з бароковим шоломом і чотирма пірамідами. У плані вежа квадратна, збудована з тесаного каменю, має висоту з шоломом 60,15 м, з хрестом ─ 65,85 м. Її яруси різної висоти, оздоблені арочними нішами з замковими каменями, простінки між якими мають бази та імпости. Яруси розмежовані карнизами на кронштейнах. На червоному тлі ніш прорізані вікна, у двох нижніх ярусах ─ по два ряди маленьких вікон з кам’яним обрамленням, у третьому і четвертому ─ арочної форми з архівольтами і балюстрадами. На замовлення К. Корнякта був відлитий дзвіт «Кирило» діаметром у 2 м й вагою бл. 4 т. Це був найбільший дзвін у всій Галичині. 1779 р. удар блискавки розтопив дзвін і пошкодив вежу. Її відреставрували, а дзвін відлив заново у 1783 р. львівський майстер Федір Полянський.

У дворі церкви в 1578─1591 рр. була збудована каплиця Трьох святителів. Щодо авторства проекту, думки спеціалістів розходяться. До недавнього часу авторство каплиці приписували архітектору Петру Красовському, хоч документально це не підтверджено. На підставі новіших досліджень стало відомо, що будівничий цієї пам’ятки ─ архітектор Андрій Підлісний. З ним К. Корнякт уклав 1584 р. угоду про спорудження «руської церкви» і виплатив йому 140 талерів. Каплиця виконувала роль усипальниці роду Корняктів, а до спорудження Успенської церкви там відбувалися таїнства. 1671 р. каплиця горіла й була реставрована за кошти грека Олексія Балабана (про це свідчить напис на кам’яній дошці, вмурованій над порталом), тому її іноді називають Балабанівською.

За об’ємно-просторовим рішенням, формою барабанів та багатством різьбленого декору порталу мурована каплиця нагадує тризрубні дерев’яні українські церкви Карпат. Вона прямокутна в плані, без опорних стовпів, завершена трьома куполами з ренесансними ліхтарями на багатогранних барабанах. Фасад каплиці почленовано пілястрами на три поля; в центральному знаходиться портал, оздоблений витонченою білокам’яною різьбою з мотивами виноградної лози й листя аканту. 1697 р. маляр Олександр Ляницький виконав для каплиці іконостас. Її інтер’єр прикрашено ліпниною та пізнішим (1913─1914 рр.) живописом на золотому тлі, що імітує мозаїку.

У композиції архітектурного ансамблю Успенської церкви виразно простежується синтез ренесансних і давньоруських архітектурних стилів, що створюють цілісну й естетично досконалу єдність. Комплекс став високим художнім взірцем й вплинув на пожвавлення будівництва у Львові.

Джерела:

Архітектура Львова: Час і стилі. XIII ─ XXI ст. / Упорядник і науковий редактор Ю. Бірюльов. ─ Львів: Центр Європи, 2008. ─ 720 с., 1396 іл.

Вуйцик В., Липка Р. Зустріч зі Львовом: Путівник. ─ Львів: Каменяр, 1987. ─ 175 с., іл.

Вуйцик В. Львівський історико-архітектурний заповідник: Екскурсія по місту. ─ Львів: Каменяр, 1979. ─ 128 с., іл.

Історія Львова: у 3 т. Т 1: 1256─1772 рр. / Редколегія Я. Ісаєвич, М. Литвин, Ф. Стеблій. ─ Львів: Центр Європи, 2006. ─ 296 с., іл.

Липка Р. Взаємовпливи різних культур в архітектурі Львова XIII ─ поч. XX ст. / Архітектурний вісник. ─ № 2-3 (3-4), 1997. ─ Львів, 1997. ─ С. 16-21.

Повернутись назад