Творча спадщина Генріха Горста
Львівська скульптура другої половини XVI ─ початку XVII ст. наповнилася новим змістом, стала якісно іншою за пластичним вирішенням, художнім рівнем і своєю функцією. Сприяло цьому вироблення мистецького стилю, що синтезував риси пізнього італійського Відродження, нідерландського маньєризму та місцевих традицій. Домінуючим видом монументальної скульптури цього періоду були надгробки, над виготовленям яких переважно працювали нідерландські майстри. До Львова вони приїздили в пошукач численних замовлень й знаходили тут нову батьківщини. Приїжджих представників північної течії у львівському мистецтві було багато, проте до нас дійшли імена лише двох: Германа ван Гутте і Генріха Горста. Скульптурні роботи останнього розглянемо у представленому матеріалі, спираючись на дослідження Володимира Любченка.
Генріх Горст походив з Гронінген ─ міста в північно-східній Голландії. У львівських міських книгах скульптор вперше згадується в записі від 14.11.1573 р., де вказано, що йому дозволяється займатись ремеслом й дається відстрочка на представлення метрики та свідоцтва про закінчення навчання для здійснення офіційної діяльності. У цеховій книзі Г. Горст фігурує від часу його заснування, тобто 1582 р. під прізвиськом «Згідливий». 1584 р. його було обрано цехмістром й він прий¬мав участь у будівництві дому Павла Кампіана на Площі Ринок у Львові. У 1586 р. майстер купив у Львові будинок. У цих записах його називають Ендрих Сницер, або «Henricus Hoszth, murator et sculptor lapidarum».
Єдина підписана робота скульптора ─ подвійний надгробок Миколая та Єроніма Сенявських, встановлений у східній каплиці замкового костелу св. Трійці в Бережанах. Посередині нижнього антаблементу надгробка скульптор поставив свій ремісничий знак (косинець і циркуль) і монограму «HHz» («Генріх Горст Згідливий»).
Надгробок батька й сина має вигляд двоповерхової ордерної споруди з досить присадкуватими пропорціями окре¬мих ярусів, хоча відношення загальної ви¬соти до ширини споруди відповідає золотому перетину. Центральна частина, з лежачими статуями в нішах, ризалітно виступає вперед. Бічні крила декорують півкруглі в плані й завершені конхами ніші, обрамлені парами колонок. У нижньому ярусі вони тосканські, прикрашені плоским орнаментом в нижній частині стовбурів. Колонки верхнього ярусу ─ іонічні з плоскими канелюрами у верхній частині стовбурів. Колонки обидвох ярусів доповнені з боків «вухами» з волют.
Фриз верхнього ярусу прикрашений мотивом «набігаючої хвилі», нижнього ─ тригліфами з орнаментованими метопами. Трикутний фронтон з гладким тимпаном перекриває тільки централь¬ний ризаліт. На його схилах сиділи два генія. Стелі ніш розчленовані на квадрати касет з різьбленими розетками. Передні стінки саркофагів, на яких спочивають сплячі лицарі, прикрашені рельєфами із зображенням воєнних походів. Подібні за формою вставки зустрічаються на італійських вівтарях і надгробках. В рельєфах ритмічно повторюються досить грубо модельовані, але вірно схоплені в русі фігурки кінних і піших воїнів. Розмірений ритм цього походу повністю співзвучний суворій розміреності всієї споруди.
Сплячі статуї Сенявських ідентичні. Їх пропорції досить вірні, ноги з ледь підігнутими колінами лежать паралельно, праві руки зігнуті у ліктях, їх долоні підпирають голови. Ліва рука кожного з лицарів колись тримала металеву булаву. Обличчя померлих трактовані реалістично. Миколай зображений літньою людиною з довгою бородою (помер у віці 80 років). Обличчя Єроніма дуже подібне до батьківського, але значно молодше (помер у 63 роки).
Важливе місце в композиції надгробку належить плоско-заглибленому орнаменту, що заповнює всі площини. Такий спосіб виконання орнаментів виник ще у пізньоготичному південнонімецькому меблярстві. Нідерландські майстри перенесли його у каменярство, тому Г. Горст першим застосував його у Львові. Особливість цього способу в тому, що на поверхні каменю виконується рисунок, широкі лінії якого найчастіше за площею врівноважені з фоном. Його плоско заглиблюють і лишають матовим. Завдяки цьому створюється контраст фактури і кольору ─ темний орнамент чітко виступає на світлому тлі. Прагнучи надати композиції надгробка максимальної внутрішньої напруженості, Г. Горст інкрустує майже чорні його поверхні сліпучо білим алебастром. З нього зроблені розетки на стелях ніш, бази і капітелі колонок. Алебастр широкими стрічками підкреслює постаті лицарів на саркофагах, зроблені з червоного закарпатського мармуру. Таке контрастне колористичне рішення малої архітектури було улюбленим способом видатного антверпенського скульптора Корнеліса Флоріса. Він поєднував його з багатим об’ємним декором, у Г. Горста ж воно ще більше акцентує сухість прямолінійних плоскісних форм.
Надгробок Миколая та Єроніма Сенявських є унікальною пам’яткою на території Європи. Єдине, з чим можна порівняти його колорит і форми, це багаті «кабінети» (пишно оздоблені бюро чи секретери) з чорного дерева, інкрустовані слоновою кісткою. Саме у цей час їх почали робити в Італії, Південній Німеччині, Нідерландах, Франції. Справа у східній каплиці замкового костелу в Бережанах знаходився надгробок Яна Сенявського (сьогодні втрачений). Дата, вирізьблена на його архітраві «Anno Domina 1584», свідчить, що цей надгробок споруджувався безпосередньо після надгробка Миколая та Єроніма і його автором, вірогідно, був також Г. Горст. Це підтверджує введення архітектурних деталей, аналогічних як у парному надгробку, ті самі тосканські колонки з білими капітелями і геометричним орнаментом в нижній частині стовбура, той же мотив «набігаючої хвилі» на архітраві, бічні «вуха»-волюти, такий же потяг до колористичних контрастів. В той же час, надгробок Яна в ансамблі каплиці був парним до надгробка Анни Сенявської зліва, тому для нього обрано подібну схему конструкції, розміри та деякі деталі.
Вирішення постаті Яна різниться від статуй його батька і брата у двоповерховому надгробку. Пропорції фігури видовжені, плечі злегка деформовані, щоб повністю показати глядачеві й те плече, що знаходиться в глибині. Руки лежать вільно, не тримають ніяких атрибутів, ліва нога випрямлена, права зігнута в коліні. Обличчя плоске й грубо модельоване. Не відчувається намагання передати портретну подібність. Борода нагадує плоский корж з жолобками гравірованих пасом волосся. Вона позбавлена тої живості і м’якості, що притаманні лицарям двоповерхового надгробка. Такі відмінності у трактуванні статуй ще раз підтверджують, що львівські майстри при виготовленні великих замовлень кооперувались, і навіть у підписаних роботах правильніше говорити про певне коло, чи напрям, ніж про окремого автора. Небезпідставно, М. Ґембарович вважав, що більш жорстка поза і видовжені пропорції фігури Яна Сенявського дають право приписати весь надгробок Себастьяну Чешеку. В. Лозинський, зі свого боку, вважав що ця фігура просто не вдалася Г. Горсту. В. Любченко припускав, що авторство архітектури цього надгробка належить Г. Горсту, а постать померлого виконав інший майстер з кола львівських скульпторів «італійської» течії.
В тому ж 1584 р. скульптор працював у Львові, де виконував роботи в будинку Кампіанів та їх каплиці, що входить до ансамблю Латинського кафедрального собору. У XVII ст. інтер’єр каплиці був змінений, з первісного обладнання повністю зберігся монументальний мармуровий вівтар.
Архітектура вівтаря витримана у традиціях італійського Ренесансу. Він складається з цоколя, майже рівного висотою вівтарному столу, двоярусної ордерної стіни і навершя. Обидва яруси ретабло розділені чотирма колонами на три поля з нішами, завершеними півкруглими арками. У нішах нижнього ярусу стоять статує апостолів Петра і Павла. В аналогічних нішах верхнього ярусу ─ статуї ще двох святих. На дорійському антаблементі нижнього ярусу тригліфи чергуються з метопами, запозиченими зі зразків нідерландського архітектора Ганса Вредемана де Вріза. Вони прикрашені прямокутними й овальними картушами, обрамленими рольверковими завитками. З архітраву звисають сталактитові розетки. Площина стіни навкруги ніш вкрита плоско-заглибленим орнаментом, аналогічним у надгробках Сенявських. Спокійна ренесансна архітектура у північному варіанті, принесеному у Львів Г. Горстом, та специфічна техніка виконання орнаменту не лишають сумнівів щодо авторства. Проте у порівнянні з надгробком Миколая та Єроніма Сенявських форми вівтаря стали значно м’якші, гармонійніші, пропорції класичного ордеру зазвучали в ньому інтенсивніше.
Складнішим є питання авторства круглої скульптури вівтаря Кампіанів. Постаті двох святих у бічних нішах верхнього ярусу вівтаря, своїми формами повністю співзвучні з його ренесансним характером. Вони фронтальні, статичні, нерозчленований силует м’яко обрисовує важкі маси. Одяг спадає рівномірно розложеними паралельними складками й повністю приховує форми тіла. Обличчя позбавлені виразу. Імовірно, ці статуї можна приписати Г. Горсту.
Відмінні від них статуї апостолів Петра і Павла, що різняться між собою стилістино, хоча вони однакової висоти, побудовані за аналогічною схемою, з дзеркально подібними ракурсами. Статую апостола Павла у правій ніші приписують С. Чешеку, натомість апостола Петра у лівій ніші, вірогідно, виконав Г. Горст. У цій постаті скульптор намагався засвоїти нові барокові принципи, проте, користуючись гравюрами, так і не зрозумів барокової схеми постановки фігури.
Деяку ясність у питання про стиль і художній почерк Г. Горста вносить скульптурний декор двох значних споруд, над якими скульптор працював одночасно. Це ─ надгробок Кампіанів у Львові та надгробок св. Яцка у краківському костелі домініканців. Обидва збереглись до нашого часу, проте в дуже зміненому вигляді.
1583 р. в костелі домініканців був споруджений надгробок св. Яцка. Про авторство Г. Горста свідчить дата виготовлення, написи «Leopolien fabre constru» і «In fab. lеор» («У львівській фабриці створений»), застосування типового для його робіт плоско-заглибленого орнаменту та впровадження білих скульптурних елементів на тлі чорного алебастру. Вже 1626 р. надгробок розібрали й замінили новим.
Надгробок св. Яцка був так званого зального типу, тобто вільно стоячим колонним портиком, зробленим частково з алебастрового мармуру, частково з мішаного мармуру. Мав два склепіння, що підтримували колони. Численні постаті у надгробку (святі, персоніфікації цнот тощо) були круглою скульптурою, висотою бл. 60 см. Цілий міщанський світ, «не італійський, і не краківський», на думку К. Сінко-Попельової, а вочевидь львівський, побачений очима життєлюба і спостережливого, талановитого митця, зобразив Г. Горст у цьому надгробку. Тут, на відміну від потреби демонстрації ідеальних надгробних постатей, скульптор одержав змогу відтворити власний ідеал, власне ставлення до людини.
Дослідники надгробка Кампіанів сходяться на думці, що його складено з різних за часом і призначенням деталей. Вірогідно перший надгробок Павла Кампіана Г. Горст зробив таким же, як і надгробок св. Яцка в Кракові, тобто відкритим портиком. Обидві споруди виконано у Львові майже одночасно і так само швидко розібрано тому, що вони не лишали місця у тісних каплицях. Відмінність львівського надгробка полягала в тому, що він був меншим і його арки спирались не на колони, а на квадратні стовпи, які замінили пілястрами після того, як приставили надгробок до стіни каплиці. Прольоти арок 1619 р. заповнили плитами закарпатського мармуру. Надарочні клини прикрасили барельєфи із зображеннями пророків та отців церкви, а пізніше по центру додали медальйони з євангелістами. Барокова риторика вимагала багатослівних епітафійних написів, що зайняли весь підарочний простір. У півкружжя вгорі арок вставили бюсти Павла і Мартина Кампаніанів. Арки і пілястри середнього ярусу надгробка, авторства Г. Горста, прикрашені голівками херувимів. Вони дуже подібні між собою: спокійні, самовдоволені, товстощокі обличчя добре гармонують з чіткими готичними кучерями, за готичною модою вирізаними комірцем і крильцями, що кучерявляться вже по-бароковому. За рисами обличчя, формами зачісок, пластикою тіла і волосся, навіть за виразом, їх безперечним повторенням є голівки крилатих ангелів з надгробка св. Яцка. Крім того Г. Горсту належить антаблемент надгробка. Його фриз точно повторює фриз вівтаря каплиці Кампіанів.
Про роботи скульптора під час перебування в Познані (1589─1612, там і помер) нічого не відомо. Йому приписують виконання алебастрових надгробків старших братів познанського воєводи Станіслава Гурки, Лукаша (помер у 1573 р.) і Анджея (помер у 1583 р.), проте вони датуються 1584 р., тобто львівським періодом діяльності Г. Горста. Якщо достовірним є датування розглянутих творів, то у 1580-х рр. Г. Горст очолював у Львові, або в районі каменоломень алебастру, які орендував, велику скульптурну майстерню. В ній повинен був пройти навчання значний загін місцевих майстрів, самостійна творчість яких припала на останні роки XVI ─ початок XVII ст.
Не применшуючи заслуг інших львівських скульпторів, з упевненістю можна говорити про митця з індивідуальним почерком, прагненням до поглибленого розкриття образу, цілеспрямованим розвитком. Одночасно, особливо у круглій скульптурі, Г. Горст поєднав особливості італійської та північної традицій і на цій основі став львівським скульптором у такій мірі, що його твори у Кракові чи Познані легко розпізнаються як зразки львівської роботи.
На основі дослідження Володимира Любченка «Львівська скульптура XVI ─ XVII ст.» (Любченко В. Львівська скульптура XVI ─ XVII ст. ─ Київ: Наукова думка, 1981. ─ 216 с., іл.).